>>32
І ми продовжуємо.
Варіант 3 (еліта старої школи): аркадний стік (домашня
версія). Це дійсно контролер як на аркадах, просто закатаний в
окремий корпус. Дуже крута, колись навіть культова, штука, свого
часу обов'язковий атрибут професійного гравця. Всі "імена" грали на
такому девайсі і ти, звісно ж, хотів у всьому їх наслідувати.
Нахабно та безсоромно (заздріть!11) ерегована паличка
насолоди, яку можна смикати в будь-якому напрямку. Купа
розкішних круглих кнопок, які легко намацати всіма пальцями навіть
з заплющеними очима. Також все це можна безкінечно кастомізувати.
Кольори, розміри, чутливість, електроніку, все.
Але нині це не має великого сенсу. Відомі гравці (які дещо
впливають на вибір решти), типу Джастіна Вонга, Дайго Умехари чи
Алекса Валле, грають на стіках тому що вони на них виросли. На них
вони тренувалися, з ними перемагали. Але аркади помирають, навіть в
Японії. Їх замінили домашні консолі та онлайн. Частково цьому й
ковід посприяв (падло таке). І в останні роки все більше й більше
гравців починають саме з геймпадів. І, якщо витратили на це
достатньо зусиль, вони виграють на чемпіонатах. А це вже цілком
собі показник.
З іншого боку, всі сучасні ігри виходять з прицілом на домашніх
гравців. А це значить геймпад. Це впливає як на загальну схему
керування, яку прикрутять до гри, так і концепцію виконання
"складних" атак. Деякі сучасні ігри (Street Fighter 6 точно) мають
"сучасні" ж схеми керування (не обов'язкові, вмикаються окремо в
меню). В яких вам вже не треба тижнями тренуватися зав'язувати
пальці у вузол, заради переможної атаки. Достатньо вчасно натиснути
кілька кнопок. Або взагалі одну. Схема обмежена і не дає повного
контролю над персонажем (та легких перемог). Але для "підпивасного"
геймінгу вистачає.