>>1694
> І цейво, може хтось не так зрозумів, але я під олдскульщиною мав на увазі тайтли 80-90их, максимум початку нульових. Якшо там справді годнота - то такі речі люди старанно зберігають і завжди роздають.
Це трохи не так працює.
Період бурхливого розвитку аніме-фендому скінчився десь років 15 тому. Це час коли в тусовці була максимальна кількість "технарів". Специфіка розповсюдження аніме/доступу до інтернету тих часів.
Аніме з "моди" потроху переходить в "мейнстрім", його починають крутити по телеку навіть в
бантустанах Україні. Технарі починають розбавлятися казуалами. Також спострігається зниження градусу "отакунутості" в фендомі. Постійно знижується кількість людей в яких "шило в сраці". Що в нас, що за кордоном. Це все призводить не тільки до згасання фендому, а й до зменшення інтенсивності... "програм обміну" (дисками чи торрентами, не принципово).
Якщо пересічний анімешник в 2004 їхав хз куди, до хз кого з ірц-чату, з жорсткими дисками замотаними в рушники (а до того з відеокасетами, історія фендому в США), то вже за 10 років пересічний анімешник слухняно чекає на те що йому покажуть по телеку.
Далі, спостерігаємо розвиток "зручних" (вони так рекламуються) стрімінг-сервісів. Тим часом, "старі" анімешники, в масі своїй, вже не можуть віддавати стільки часу хобі. Сім'я, робота, оце от все. Десь війна. Ти все ще дивишся. Можливо. Але точно вже не створюєш. З ними з хобі йдуть і "технарі".
З іншого боку, розпочинається чергова війна проти "піратства" (торренти).
Все це разом призводить до ситуації коли "годнотою" вважається не те що ти вигриз і зацінив і тобі зайшло. А те що зараз форсять на стрімінгах.
І пересічний анімешник 2024 на торренти дивиться як дикуни на зореліт.
А умовного капітана Тайлера чи Ірію роздає приблизно 3.5 каліки з сивою бородою.
Згадую як років з 20 тому пишуть мені з місцевого клюбу, мовляв, є шось? Ну є, кажу. Кидаю списки. Дивляться. Нє, кажуть. То все старе (трохи класики 80х і гора тайтлів 90х). Так ви ше й то не дивилися, кажу їм. Ну та і не будемо. Воно
не модне.
От і поговорили.
В стопіцотий раз переглянув опенінг до колись культового Otaku no Video. Все ще мурашки по шкірі, місцями аж до сліз :) Завжди повертає мене в атмосферу тих часів.
Tatakae otaking.