>>291
Хуй зна навіть чи це добре чи погано що жінка є і вона заїбала.
Якось тяжко до болі без рідної душі
особливо на війні
Немає кому поплакатися, кому мемас скинути, до кого повернутися і обійняти. Тупо сам серед нескінченності.
Для мамкіних тннщиків скажу що встиг і 8 років душа-в-душу з охуєнною соулмейт тян пожити, і, от, кілька років сам.
Тяжко, і саме сука БІСЯЩЄ що не знаю як позбутися цього відчуття. Офк, соулмейти можуть бути не тільки тян, в мене багато друзів з якими можна поговорити на ту чи іншу тему, обсудити, порофлити. Але всі вони не одне єдине до якого ввечорі лягаєш, торкаєшся кінчиками пальців і засинаєш наче весь світ зник, і більше нічого немає окрім тебе і от цієї точки в просторі-часі яка тебе розуміє і щиро хоче вислухати, втішити, сказати "та пішло все впізду, юзернейм, є ти і я, а інше то хуйня собача і горить воно синім полум'ям", обійняти і заснути в унісон.
Тяжко пізда, укранони, здохну і ніхто й сопливиго поста в телеграмі не запостить. Нє, то все лірика, не то шо мені хочеця сопливих посмертних постів про себе, але навіть у відпустку нема до кого повертатися, тупо сенс відсутній, ніякої мотивації. Ну батьків побачити, втішити їх що живий і здоровий, собак побачити яких з зони бойових дій привіз
кстаті 1 безпосередньо з нуля, окопна, і ще 6 з прифронтового, ну і все. І сам як загублене щеня. Навіть друзі, хоч і близькі як ніхто, не стануть тими як рідна людинка під боком яка живе тобою, а ти нею.
Я от хз, бротан, мабуть поки не втратиш то не зрозумієш що мав.
Так от і існую тут. Барахтаюся.