Як військові ставляться до Сирського? Вони ненавидять систему брехні й залякування, створену ним
Після того як призначені Сирським комбриги розставили своїх людей на посади командирів батальйонів, а ті — своїх командирів рот, вимальовується зовсім сумна картина. Принаймні в піхоті.
Торік більшість військових не мали відповіді на запитання про те, як вони ставляться до Сирського. Навіть якщо хтось і відповідав, то насправді висловлював своє ставлення не до Сирського, а до Курської операції, тоді ще далекої від сумного завершення. Або ж до ситуації на своєму напрямку, або до свого комбрига, призначеного вже Сирським.
Та хіба багато військових може сформулювати ставлення хоча б до комбрига? Солдати, сержанти і навіть молодші офіцери, якщо не служать у штабі бригади, рідко перетинаються аж із таким високим начальством.
Вертикаль
Але зараз ініційована Сирським кадрова ротація досягла самих низів — батальйонного, а часто й ротного рівня. А рішення командира батальйону відчуває на собі кожен солдат. Тоді як із командиром роти солдат регулярно спілкується особисто. Ротний вирішує, коли хто піде у відпустку, покарати когось за провину чи пожаліти й цього разу заплющити очі та багато чого іншого, що стосується повсякденного життя солдата.
Отже, нові призначенці — це або цілковитий «совок», або просто слабкі люди, які не наважуються суперечити командуванню.
«Совок» відчувається в стилі командування навіть тих нових призначенців, які народились уже в незалежній Україні. Він полягає в тому, що до солдатів ставляться так, як в СРСР ставилися до строковиків: як до витратного матеріалу, безсловесних рабів. І ніяк не можуть збагнути, що той, хто в лютому 2022-го пішов воювати за волю, ніколи не погодиться бути безсловесним рабом, навіть у свого командира.
Такі командири терпіти не можуть добровольців та офіцерів, які прийшли на службу з цивільного життя. Такі мріють про солдатів, які чітко знають, що, підписавши контракт, вони продали своє життя. Такі мріють про офіцерів, які прийшли в армію робити кар’єру і готові заради неї на все. Такі мріють перетворити наше військо на маленьку російську армію, де командир може зробити з неслухняним солдатом усе, навіть «обнулити».
Мотивація — страх
У таких командирів мотивація одна — страх. Вони бояться прогнівити свого командира й втратити посаду. І готові йти заради цього на все. Наприклад, пачками класти своїх учорашніх побратимів заради точки на карті, щоб їхній командир міг доповісти нагору, що позиція утримується, і зберегти свою посаду, принаймні ще якийсь час.
Саме таких система піднімає нині нагору, виводить в офіцери (нагадаю, солдат із бойовим досвідом зараз може стати офіцером за 45 днів) або переводить офіцерів без жодного бойового досвіду з «паперових» штабних посад у командири бойових підрозділів. Саме за такими правилами доводиться грати тим, хто не хоче втратити посаду.
Брехня
Втім, залякують не всіх. А лише тих, хто не ведеться на брехню, якої стає чимдалі більше. Наприклад, доводячи бійцям бойове розпорядження, командування розповідає, що вони йдуть на три дні, а там їх змінять. У результаті їх не змінюють по 30 днів.
Кажуть, що вони стоятимуть на другій лінії, а через кілька днів друга лінія стає першою, хоча противник не просунувся.
Обіцяють евакуацію поранених, а коли з’являються 300-ті, то їм не дають дозволу залишити позиції навіть своїм ходом.
https://texty.org.ua/articles/116375/