№
369738
7777777777.jpg (36.77KB, 888x812)
%3Ca%20href%3D%22%2Fukr%2Fsrc%2F1745002639046-0.jpg%22%20onclick%3D%22return%20expandFile%28event%2C%203697380%29%3B%22%3E%3Cimg%20src%3D%22%2Fukr%2Fsrc%2F1745002639046-0.jpg%22%20width%3D%22888%22%20style%3D%22max-width%3A%20100%25%3B%20height%3A%20auto%3B%22%3E%3C%2Fa%3E
Про президентські вибори в Польщі
Рівно через місяць, 18 травня, відбудуться президентські вибори в Польщі. Одразу варто зазначити, що Польща — парламентська республіка, в рамках якої роль президента зведена до мінімуму, навіть в таких сферах, як зовнішня політика.
Проте, попри обмеження, президент Польщі все ж відіграє помітну роль у публічному просторі — започатковує суспільні дискусії, ініціює певні теми, а також є символічною фігурою. Втім, остаточні рішення все одно ухвалюють парламент та прем’єр-міністр.
Система президентських виборів у Польщі класична – двотурова, якщо жоден із кандидатів не набирає 50%+1 голос. Такої ймовірності не простежується.
Є три основні претенденти, які потенційно можуть пройти до другого туру:
Рафал Тшасковський (від партії Туска «Громадянська платформа»)
Кароль Навроцький (від партії «Право і справедливість»)
Славомір Менцен (від ультраправої «Конфедерації»)
Почнемо з найгіршого варіанту для україно-польських відносин та загалом для європейської політики.
С. Менцен, кандидат від «Конфедерації» 🇵🇱, займає антиєвропейські та антиукраїнські позиції. Орієнтується на праву молодь. Проводить дуже схожу до Джорджеску кампанію у соціальних мережах. Також те, що я побачив, — це велика кількість ботів, які просувають його відео в топ, особливо з антиукраїнськими лозунгами. Це цілком може вказувати на «віддалених піарників», як і у випадку з виборами у Румунії.
З лютого по квітень 2025, завдяки активній кампанії в соціальних мережах, підняв власний рейтинг з 9-11% до 17-20% і тепер цілком може претендувати на другий тур, за оцінкою експертів.
К. Навроцький, кандидат від ПіС 🇵🇱. Має рейтинг в районі 21-23%. Підтримує класичну політику партії щодо ЄС та України.
Щодо Києва, відзначається різкими та провокативними заявами як те, що не буде підтримувати членство України в ЄС та НАТО. У перших заявах Навроцький знову актуалізував тему Волинської трагедії: «Держава, яка не може відповісти за злочин проти сусідів, не має права бути членом жодного міжнародного альянсу».
Потім вигадав питання «компенсації Польщі». І німці, і українці, і Господь Бог — всі мають щось компенсувати Польщі.
Провокативні заяви Навроцьокого вже викликали реакцію Києва. Так, в одній із заяв Зеленський на закиди Навроцького відповів, що якщо Україна не буде в ЄС та НАТО, то тоді поляки можуть вже починати вчитись користуватись зброєю, бо ризики для безпеки Польщі значно зростають.
Цілком слушне зауваження викликало в рядах ПіС агресивну реакцію та закиди про невдячність українців, що є класичною реакцію ПіС при будь-якій спробі України цілком пристойно ділитись власною думкою та позицією.
Але найбільшим ризиком для польсько-українських відносин є не тільки напруженість безпосередньо між Навроцьким та Зеленським, але й те, що кандидат від ПіС у разі перемоги хоче взяти в команду кандидата від «Конфедерації» С. Менцена, для якого антиукраїнська риторика є основою передвиборчої кампанії та взагалі політичного існування.
Звісно, Навроцький це робить з електоральних причин, щоб у разі проходження у другий тур залучити виборця Менцена. Але суті це не змінює: два повністю антиукраїнські кандидати в одній команді будуть генерувати постійну політичну напругу між Києвом та Варшавою.
І третій кандидат — Р. Тшасковський, мер Варшави, кандидат від партії Туска. Підходить до виборів у статусі лідера — 34-37%. На минулих президентських виборах у другому турі програв Дуді з відставанням у 2%.
Сказати, що Тшасковський схильний кандидат до України, не можна. Якщо С. Менцен – це пряме пропагування ворожості до України, Навроцький – це відкрита неприязнь до України, але обмежена європейськими моментами (зобов'язаннями) для ПіС, то Тшасковський – це нейтрально-позитивний, який за прикладом Туска буде час від часу спекулювати на темі України, але загалом відносини будуть більш-менш партнерськими.
Тобто Тшасковський більш прогнозований, оскільки його діяльність буде відповідати політиці прем’єра Туска.
|