Всі ви чули про те як НГУ взяли в полон на фронті українця з Херсонщини.
Це взяли в полон мого односельчанина Павла Пшеничного. Він сам з Каланчака. В 26 років він отримав поранення в 2018 році під Опитним. Після вже не воював, бо мав інвалідність. Він не виїздив з Каланчака, бо дружина була вагітна. В червні 2022 року дружина народила і він намагався виїхати. Він з дружиною не брали російські паспорти, відповідно дитині російське свідоцтво про народження не дали. Через Крим їх не випустили, бо дитина не мала свідоцтво. Вони повернулися назад в Каланчак.
Другий раз російську сторону пройшли, але литовську ні. Бо вони мали українські паспорти, а дитина російське свідоцтво. Змушені були повернутися назад.
Далі момент про те як забирають дітей у мам. Павло на камеру розповідає, якщо так звана місцева влада бачить, що матір не має чоловіка і не має для родини належних умов, дитину забирають від матері назавжди. Добитися нереально нічого. Тобто росіяни викрадають дітей прямо з рук матерів, в пологових новонароджених особливо.
Далі момент як йому підкинули мішки коноплі і суд швидко забабахав йому 12 років. Він сказав, що ок я буду сидіти. Але прийшли воєнкоми і сказали, що будеш воювати. На питання журналістки чи був у нього вибір? Павло сказав, що там не має такого поняття як вибір. Його апріорі не існує.
Вчать на полігоні дуже погано. На питання журналістки чи багато там українців таких, як він? Павло сказав зовсім мало.
На питання чи були ще з Каланчака хлопців, Павло сказав, що один за борги підписав контракт і пішов воювати. Тобто наголошую, що це мова про моїх односельчан.
Його кинули відразу на Донецьку обл після навчання. І от Павло розповідає як він ішов з напарником і його наші гради крили, він загинув (росіянин), а Павло зміг знайти укриття і дійти до позиції. Каже українські дрони не давали дихати, постійно над головами (дуже це радує, дуже!). Він мав якусь воду, її захопив, бо на позиції не було води. Каже що з водою біда і ніхто її ніяк не підвозить і всі просто вмирають зі спраги (побільше б їх подохло від спраги).
Розказує, що треба було зайняти позицію. Сидів в окопі, але хлопці батальйону «Свобода» зайшли спокійно з автоматами. Павло відразу руки підняв і здався, а другий типу схопив автомат, а Павло сказав покласти його. Потім він побачив піксель і сказав «Нарешті Україна! Дайте води, інакше ми вмремо». Хлопці з батальйону «Свобода» напоїли їх.
В інтервʼю також є розповідь бійців бату «Свобода» як вийшло взяти в полон Павла, мого односельчанина, який воював за російську армію з червня 2025 року. Тобто виходить два місяці з хвостиком.
Рекомендую послухати це інтервʼю уважно. Воно триває 43 хв. До речі, бійці бату «Свобода» кажуть, що відразу в полон здалися і навіть розказали скільки де є військових. А ще нюанс ночували вони разом з полоненим Павлом і другим тим російським військовим. Бійці їх звʼязали. І побризкали від комарів їх, щоб не загризли за ніч. Ви зрозуміли так? Як до полонених відносяться наші військові? Отож бо, отож бо!
Бійці багато чого теж розповідають в інтервʼю. Послухайте.
А ще нюанс наш боєць відразу зрозумів, що Павло з АТО. І спитав чи так, Павло каже так.
І ще Павло розповідає про те, що не дають воду взагалі. В російській армії одне обезводнення і пʼють свою власну мочу.
Подивитися все інтервʼю можна тут:
https://youtu.be/_xkLyA2j70w?si=7QzHDa8tMDvzbGkY
На скріні Павло зараз, коли його бійці бату «Свобода» взяли в полон, і Павло в 2018 році після поранення в зоні АТО. На момент поранення Павлу було 26 років. Зараз йому 33 роки.
Хороше інтервʼю про ситуацію на окупованих територіях і яка доля чекає всіх, хто ненароджений для війни, коли росія окупує все. Це нічого не дасть, що я тут пишу, але може послухає хтось, хто ненароджений для війни і задумається про майбутнє.
На питання журналістки: «Кажуть, що якщо ти не воюєш в своїй армії, то будеш воювати в чужій»? Що ви про це думаєте? Павло відповів, що так воно і є, і буде, чим більше захоплених буде територій. Вибору не буде взагалі ніякого.