Україна

Всім доброго дня.
Заздалегідь вибачаюсь за помилки у письмі, на жаль майже все своє життя у родині розмовляли виключно собачою мовою, тому зараз вчуся на ново.
Допоможіть мені с дилемою:
Я живу у Польші 7 років, приїхав у далекий 2016 рік на навчаня, здобув вищу освіту, універ с американською акредитацією, останній курс був переважно на англійській мові, а перед тим весь час на польській мові.
Говорю на польскій мові майже без акценту, іноді поляки думают що я теж поляк, і починають обсирати українців, то приходилось іх садити на жопу.
Після здобуття вищої освіти (3 роки, бакалавр) зрозумів для себе, що хочу жити в Україні (до повномасштабного вторгнення щороку їздив додому мінімум на місяць, у серпні, і кожного разу зі сльозами повертався у Польшу).
С першого лютого 2022 я почав працювати у новому місці,(Великий табачний концерн, також є фабрика у Києві), і до сьогодні для мене це найкраще місце праці яке я колись міг уявити.(службові подорожі за рахунок фірми у гарних отелях, страховка, колектив супер, цікаві проекти, і взагалі бранжа цікава).
Я базований українець ще с 2019 року, не слухав рос музику, ненавидів руцкіх, ходив всім доказував що Україна без корупції це сверхдержава, і що молодь повина повертатись додому, і на кожне ДР мріяв про зустріч з Хуйлом у пустій кімнаті хоча б на 2 хвилини.
На одному з корпоративів(там були дівчата-колеги з України які після вторгення переїхали у ХАБ до Варшави) я дізнався про можливість долучитися до рекрутації до українського філіалу моєї компанії в Києві с ЗП мінімум 40-50К грн. По бабках ніби ок, але мене цікавить яка буде ситуація с повістками(навіть до сьогодні не отримав жодної повістки по місцю прописки). Я спортсмен, і не боюся війни або навантажень, психіка норм, друг с СБУ казав що я б без проблем пройшов би рекрутацію майже у будь яку силову структуру, але...Я дуже люблю життя, і найбільший мій страх це померти у перший день на фронті від якойсь тупорилої косої арти русні, і все...
С другого боку, завдяки моїм знанням англійськоі і польскої мов я впевнений що мене с вірогідністю 70-90% можуть вислати кудись у країну НАТО щоб я допомагав там хлопцям вчитися, перекладач або щось таке. Плюс до всього я працюю зараз с акцизами, тарифами перевозок, європейські системи перевозок (EMCS).
Головне питання:
Чи варто зараз з цим всім їхати додому і чекати повістку/працювати?
Або залишитись в Польші до кінця війни і одразу потім повернутися і почати нове життя.(гризу себе мантально кожного дня, що я в Польші а не вдома.)